ALYОSHA: Там, де живе любов

Ганна ПАНАХНО

05.09.2019 82 views

Музика завжди була природним середовищем для Олени. Простором, у якому можна і усамітнитися, і об’єднатися з тисячами інших сердець, і навіть знайти кохання. Вона може грати на гітарі з братами просто неба, виступати на найвідомішому у світі пісенному конкурсі або співати колискову дітям — і всюди відчувати себе органічно. Олена займається улюбленою справою, проте з задоволенням виходить з амплуа артистки. Цього року разом із чоловіком Тарасом Тополею вона розпочала співпрацю з Фондом ООН у галузі народонаселення. Як надихати інших власним прикладом, чому найкращі пісні створюються у машині та що чекає прихильників Alyоsha у новому сезоні — про це ми і поспілкувалися з Оленою.

Арт-довідка

Alyosha (Олена Кучер­-Тополя) — українська співачка, композиторка та авторка пісень.

Навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв, у класі Павла Зіброва.

2010 року представляла Україну на «Євробаченні», де посіла десяте місце.

Випустила чотири платівки: «A World Outside Your Door» (2010), «Точка на карте, Часть 1» (2015), «Точка на карте, Часть 2 » (2015), «Маленький секрет» (2017).

На концертах любить спілкуватися зі слухачами.

Чудово готує.

Одружена з лідером гурту «Антитіла» Тарасом Тополею. Подружжя виховує двох синів — Романа та Марка.

Олена та Тарас — офіційні партнери UNFPA — Фонду ООН в галузі народонаселення у трьох напрямках: досягнення гендерної рівності в Україні та боротьба зі стереотипами; посилення потенціалу молоді, щоб та могла реалізувати свої здібності й таланти; боротьба з домашнім насильством.

Про шоу-бізнес, братів та бажання як головний двигун

Бути співачкою — ваша мрія дитинства? Розкажіть про свій шлях до себе сьогоднішньої.

— Мій шлях — і складний, і веселий, і легкий одночасно. Мандруючи ним, отримала великий досвід. Люди, які оточували мене, — подарунки долі. Вони багато чому навчили мене, дали необхідні знання. Ну і, звісно, праця не покладаючи рук. Без цього не мала б того, що маю сьогодні. Головний двигун — це завжди бажання. Моїм бажанням від самого дитинства було співати, займатися творчістю. Проте я не хотіла ставати співачкою. Мені просто це подобалося, тож я й співала. Подобалося бути в музиці. Про те, щоб безпосередньо співати на сцені, здається, не мріяла.

Як з часом змінювалося ставлення до професії?

— Ставлення до професії змінюється, коли потрапляєш в шоу-бізнес. Тут зовсім інший світ, від тебе чекають на зовсім інше. Тобто ти маєш займатися тільки творчістю і нічим більше, інакше про тебе не будуть знати. Це складно. Можу сказати відверто: мені це не дуже подобається. Якби мала вибір, співала б тільки на сцені, а інший час проводила б із сім’єю, з дітьми, з друзями. Тому що в цій професії не завжди встигаєш жити і бути звичайною людиною. Авжеж, коли стаєш співачкою, апріорі приносиш особисте життя в жертву. І все ж головний двигун — бажання — дозволяє відокремлювати роботу від вільного часу. Потрібно просто хотіти цього.

Ви росли з двома старшими братами. Це загартувало ваш характер?

— Двійко старших братів лишили відбиток на моєму вихованні, моїх вподобаннях, поведінці, характері. Не можу сказати, що зараз я є такою войовничою, якою була, але мені було до вподоби грати у машинки, танчики. Найулюбленіше заняття — вийти разом з ними на вулицю, сісти десь на лавочці під деревами, грати на гітарах та співати. Це були найкрутіші часи, які згадую з особливою любов’ю! Брати вплинули на моє становлення як музиканта, за що я їм дуже вдячна.

В одному інтерв’ю ви зізналися: «Я вмію ховати емоції та терпляче бити в одну точку». Такий підхід завжди допомагає досягти мети?

— На шляху до цілі часто трапляються різні обставини та ситуації, через які можеш збиватися. Або тебе можуть збивати, зупиняти, повертати в інший бік тощо. Усі ці емоції негативно впливають на те, наскільки швидко ти досягнеш омріяного. І саме тут треба навчитися ховати емоції. Усі свої бажання я втілюю в життя завдяки вмінню відсунути емоції на задній план, щоб мрія йшла попереду.

 

Про медитації в авто,
три ноти та нові проєкти

У якій атмосфері та якому настрої вам пишеться найкраще?

— Багато пісень написала в машині. Авто для мене — своєрідний будиночок, відокремлений від усього світу, від людей. Місце, де можу залишитися сама з собою. Помедитувати у творчості і знати, що мене зараз ніхто не чує. Можу там і співати, і видумувати все що завгодно. Загалом,  щоб писати, мені потрібно бути на самоті. Коли хтось поруч, з’являються інші думки, інші енергії, які я так чи інакше вловлюю. Вони збивають. Коли ж залишаєшся наодинці, набагато легше налаштовуватися на необхідну хвилю, на контакт зі світом всередині себе. Тоді все гарно виходить. Іноді під час створення пісні плачу. Коли пишеш сумну річ, можна плакати. Я за своєю натурою лірик, люблю ліричну музику. Але є й веселі пісні, у них сльози не котяться. (Сміється.)

Маючи потужний голос, ви стверджуєте: «Насправді люди не потребують вокальних фокусів, найголовніше — почуття, з якими прийшов до слухача». Для вас важливий емоційний зв’язок з аудиторією?

— Я знов можу повторити цю фразу! Тому що музика — це хвиля. Коли ця хвиля проходить крізь людину, резонуючи зі станом її душі та настроєм, вона заряджає. Коли ж вона не торкається серця, жодна емоція у слухача не виникає. Найважливіша задача артиста — створювати пісні, які досягають сердець, підтримують та надихають. Гарна пісня допомагає жити, мріяти, ставати більш упевненим у собі, вірити та сподіватися. Такі емоції — головне, що артист має нести своєю музикою та голосом. А чи буде це заспівано в чотири октави чи ­­­
в трьох нотах — абсолютно не важливо. Якщо ці три ноти будуть пронизливі і приємні, аудиторія почує вас. Це буде успіх.

Віднедавна ви працюєте з новими музикантами. Що змінилося, відколи була створена ця команда?

— Змінилося все! Причому у кращий бік. Сьогодні я можу назвати певні моменти свого минулого  вантажем, який було досить важко нести. Повна зміна команди — новий виток для мене, новий вдих чистого повітря на повні груди. Зі мною поруч люди, які від першого дня знайомства не тільки слухали мене, але й почули і відгукнулися. Тепер у команді зовсім інші стосунки. Я дуже щаслива, що такі люди оточують мене. Вони неймовірні, чисті, чесні, відверті. Це найголовніше і найцінніше для мене.

Чим дивуватимете слухачів восени?

— Зараз у нас багато роботи: створюємо новий сингл, готуємо новий альбом. Та ми не поспішаємо. З огляду на досвід можу сказати: коли обмежуєш себе певними дедлайнами, потім не завжди клопітливо ставишся до створення музики і пісень. Але ж у майбутньому вони мають наповнювати та надихати тебе! Потрібно мати задоволення від виконаної роботи. Під час запису платівки керуюся саме цим правилом. Паралельно ми готували дуже цікавий проєкт, про який розповім дещо згодом. Але впевнена на тисячу відсотків: він усім обов'язково сподобається! Крім того, на осінь плануємо новий, доволі неочікуваний тур, пов'язаний з новим проєктом. Підготовка до нього — величезна робота, частину якої вже зроблено, але багато ще попереду. Для цього залучили абсолютно всі наші ресурси, щоб створити дещо крутелезне для українців! Будемо дивувати!

 

Про сімейне щастя, поради сину-першокласнику
та місця сили

Що, крім музики, приносить вам задоволення?

— Насамперед — відпочинок з родиною, з дітьми, тому що я дуже за ними сумую. Хотілося б додати до доби ще приблизно 24 години, аби встигати все! Також дуже люблю малювати. Це для мене своєрідна медитація. Час, коли перебуваю сам на сам зі своїми думками, фантазіями, картинами. Малювання допомагає перемикатися з робочого настрою на зовсім інший, коли мозок відпочиває, а душа працює.

Ви зізнавалися, що першою розповіли Тарасу про свої почуття. Для вас природно проявляти ініціативу?

Так, я дійсно першою зізналася Тарасу в коханні. Наважувалася на це недовго, буквально пару днів. Така вже я вперта та ініціативна! Досить часто роблю перші кроки, але іноді це не дуже добре.

Цього року ви стали учасницею соціального проєкту UNFRA від ООН «Щастя у 4 руки». Його мета — донести до людей, які вступають у шлюб, прості рецепти сімейного щастя. У чому секрет щасливого подружнього життя двох артистів?

— Найголовніше в наших родинних стосунках — проявляти кохання один до одного, розмовляти відверто та щиро, дружити, довіряти, що б не сталося. У нас все завжди вирішується розмовою, знаходяться сили вибачитися чи піти на компроміс. Там, де живе любов, завжди є пояснення всьому. Ми з чоловіком розуміємо одне одного як ніхто. Жодних суперечок із приводу кар'єри у нас ніколи не було і, думаю, не буде! Про побутові речі, звичайно, можемо сперечатися, не без цього. Але на тому-то й все! Мир, злагода та любов! Відносини з дітьми також вибудовуються правильно, саме так, як треба. Наш із Тарасом приклад поведінки дуже важливий для Романа та Марка. Наразі у нас все прекрасно. Тому наші діти ростуть, дивлячись на абсолютно щасливих батьків. Між нами немає жодних негараздів. Ми — щаслива сім'я! 

Незабаром ваш старший син Роман йде до школи. Яку найголовнішу пораду дасте йому?

— Я школу, м'яко кажучи, не дуже любила. Ходила туди кожного дня наче на війну. Моя порада синові — вчити те, що реально захоплює. Не боятися отримати погану оцінку, а боятися втратити можливість вивчити те, що цікавить. Це золотий час, щоб усе необхідне відкладалося в голові! Не варто чогось боятися! Треба сміливо брати все, що дають, до чого серце лежить. Ми, безумовно, будемо брати безпосередню участь у навчанні Роми. Легше вчитися, коли розбираєшся, що до чого. Будемо робити все необхідне, щоб процес навчання проходив для нього легко й приємно!

У липні ви стали спікеркою заходу для молоді «11 кроків до майбутнього». Про що розповідали аудиторії?

— Я поділилася зі слухачами історією свого шляху до успіху. Розповіла, через що проходила, які поразки та суперечки із самою собою та навколишнім світом переживала. Здебільшого говорили про духовне та людяне. Адже коли дорослішаєш, усе стає не таким яскравим, чистим і безпосереднім, яким було в дитинстві. Вмикається логіка, рамки, формати… І ми втрачаємо дитячу мрію, яка дає нам сили й талант, яка притягує до нас людей, що прагнуть допомогти їй стати реальністю. Успіх — це завжди складно! Матеріальне при цьому не має жодного значення. Матеріальне — похідне від того, наскільки щиро та відкрито здійснюєш свою мрію.

Ви любите усамітнюватися на природі. Які точки на карті — ваші місця сили?

— Це моє улюблене заняття, практикую його з дитинства. Це по-справжньому безцінний час, коли можеш роз’єднатися по клітиночках і поєднатися з усім світом, із природою навколо тебе. На жаль, у дорослому віці рідко вдається увійти в цей стан. Але іноді, слава Богу, все ж виходить! Це свідчить про те, що я ще не втратила зв'язок із чимось чистим і чесним… Місце сили — це не точка на карті. Воно завжди всередині тебе. Це твої стани, точки кипіння. Ти можеш радіти або сумувати, обурюватися чи відчувати шалену підтримку. Підключаєшся до того чи іншого стану й черпаєш натхнення! Територіально до жодного місця я не прив’язана.

Що вважаєте своєю найбільшою перемогою?

— Моя найбільша перемога? Навіть не знаю… Перемога означає те, що я щось перемогла…Частіше за все перемагаю саму себе. Мабуть, моєї головної перемоги ще не було. Перемога — це бажання жити, творити, бути найкращим, сильним. Заради того, щоб люди поруч знали: я — здорова, активна. Я — їхня точка опори. Щоб вони могли будь-якої миті розраховувати на мене.